одержимий

-а, -е.

1) Який перебуває в полоні якого-небудь почуття, ідеї, пристрасті, настрою і т. ін.

2) у знач. ім. одержи́мий, -мого, ч.; одержи́ма, -мої, ж., заст. Причинна, божевільна людина.

3) у знач. ім. одержи́мий, -мого, ч.; одержи́ма, -мої, ж. Той, хто до самозабуття чимось захоплений, закоханий у яку-небудь справу.